Чарівна скарбниця дідуся Кенира
(позаурочний захід до 190 річниці з
дня народження Леоніда Глібова)
На фоні музики
Ведуча 1:
Будь-яка людина щоденно пише свою ,,книгу життя”. І важливо, щоб кожна сторінка
була виписана добрими ділами, щирими почуттями, впевненими кроками до гідної
мети.
Нам
відома велика кількість людей, що із гідністю пройшли шлях від народження до
визнання.
Ведуча 2:
Кожна цивілізована нація має особистість, яка прославила її на цілий світ.
У
давніх греків – це Гомер,
У
італійців – Данте,
У
англійців – Шекспір
У
поляків – Міцкевич
У
нас, українців, без сумніву, це – Тарас Шевченко.
Ведуча 1:
Але, крім отих велетів, у народів ще є й інші, які немало зробили для слави
своєї нації. Це й відомі письменники, художники, музиканти. Немалий внесок в
розвиток літератури своїх країн зробили і байкарі.
Ведуча 2:
У давніх греків – Езоп (раб, але своїми байками прославився на весь світ); у
французів таким байкарем був Лафонтен, у росіян – Крилов, а ми маємо свого
поета-байкаря – це Леонід Глібов, якому 5 березня виповнюється 200 років з Дня
народження.
Ведуча 1:
Тож перелистаймо книгу його життя. Сьогодні ми пропонуємо вам пройти разом із
нами життєвими стежками Л.Глібова.
І
сторінка ,,Льолик – квітчастий королик”
На фоні класичної музики
Ведуча
2: Україна – це край, де широка,
і довга стрічка Дніпра охоплює жовті лани пшениці, де бездонна блакить неба
купає золотосяйне сонце. Україна – це тихі води та ясні зорі, і весною там дуже
гарно, як усі садочки зацвітуть і усі соловейки защебечуть.
Ведуча 1:
Весна – весняночка... Це вона, привітна і щедра, подарувала Україні Великого
Байкаря.
Ведуча 2:
Саме 5 березня 1827 року у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя
поміщицьким маєтком народився Леонід Глібов.
Ведуча 1:
Дитинство його минало в с. Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько
разом зі своїм паном. Там Глібов пізнавав красу народних звичаїв і пісень.
(Звучить українська пісня)
(Виходить
хлопчик Льоня).
Льоня:
Проживаючи неподалік від панського маєтку, я бігав туди гратися й іноді ставав
свідком жорстоких розправ пана над кріпаками, часто заступався за них – і на
все життя зненавидів насилля й деспотизм.
Я
був хворобливою дитиною, що позначалося на моїх успіхах у навчанні. Початкову
освіту я здобував удома: на сьомому році читати навчила мене моя мама – Орина
Гаврилівна. Писати – пан Родзянко, місцевий священник – арифметики, латинської
і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. А ще я хочу сказати, що змалечку я
дуже-дуже любив всякі рослини, охоче доглядав за квітами, за що мене прозвали
,,квітчастим королем”. До мене навіть ,,прилипло” жартівливе привітання:
,,Здоров був, Льолику, квітчастий королику!”.
Ведуча 2:
В тринадцять років Леоніда відвезли в Полтаву і там влаштували в гімназію. Він
швидко здружився з учнями.
Льоня:
Але вперше відірвавшись від дому, від батьків, я так занудьгував за рідним
хутором, розлогими левадами, тихим садочком, що мені аж снилася рідня оселя.
Ведуча 1:
Ці настрої вилились у вірші «Сон». Це був перший вірш Л.Глібова.
(Звучить вірш «Сон»)
Ведуча 2:
Дійшовши до 6 класу гімназії, Леонід встиг написати близько сотні поезій. Але
сталося лихо: він захворів.
Ведуча 1:
Він повернувся до батьків, залишивши гімназію, як потім виявилось, назавжди.
Юний Глібов знову серед рідних гаїв і полів Хорольщини.
ІІ сторінка «Пісня- душа народу»
Ведуча 2:
Якось Леонід поїхав у Седнів, недалечко від Чернігова. І пішов помилуватися
мальовничими краєвидами. З альтанки, що на високій буйно зеленій горі,
відкривається широка долина, а внизу тиха річка Снов.
Ведуча 1 :
Підперши щоку долонею, Леонід Іванович замріяно дивився на зелені луки. Роки
спливають, неспинно біжать, біжать. І небо таке голубе – ні кінця, ні краю. А
он верби похилені стоять у тихім смутку. Ще зелень буяє. Але придивись –
де-не-де побляклі листочки.
Ведуча 2:
Як швидко спливають літа... і молодість скороминуща. І з самого серця вилилися
слова ....
Пробігли
дні щасливії
Як
хвилечки твої
І
радощі мої.
До
тебе, люба річенько,
Ще
вернеться весна;
А
молодість не вернеться,
Не
вернеться вона.
Ведуча 2. Так
народився вірш «Журба», який одразу припав до душі читачам, а згодом завдяки
композитору М.Лисенку, став піснею.
Пісня «Журба»
ІІІ сторінка «Неповторні вірші
Глібова»
Ведуча 1:
Закінчивши Ніжинський ліцей аж у 1855р, Л.Глібов учителював. Він був
талановитим педагогом, захопленим своїми предметами, делікатною,
висококультурною людиною.
Ведуча 2:
Поряд з активною педагогічною роботою багато працює як поет. З кожним новим
твором популярність Глібова зростає.
Ведуча 1:
Жанровий діапазон творів Л.Глібова досить широкий : окрім байок, ліричні вірші
і вірші для дітей, п’єси, казки, нариси, оповідання, статті, театральні
рецензії тощо.
Ведуча 2:
У багатьох ліричних поезіях Глібов говорить про духовну красу, схвильовано і
зворушливо розповідає про кохання. Він урівноважено осмислює буття людини у
зіставленні з природою і тому його вірші стверджують життя :
Як
хороше, як весело
На
білім світі жить !
(Читання віршів напам’ять)
ІУ сторінка «Дідусь Кенир»
Ведуча 1:
З 90-х років Л.Глібов почав писати для дітей. Окрім байок та поезій, він
написав понад 50 віршованих загадок, жартівливих пісеньок та акровіршів.
Ведуча 2:
Чимало з них з’явилося на сторінках дитячого галицького журналу «Дзвінок».
Дітлахи з нетерпінням чекали на кожний наступний номер журналу, аби знову
зустрітися з дідусем Кениром.
Ведуча 1:
Саме під цим псевдонімом Л.Глібову працювалося легко і плідно. Кажуть, що якось
батько майбутнього письменника купив дуже співучу пташку – канарку, через що
сусіди й прозвали Івана Назаровича «Кениром».
Ведуча 2:
А для письменника це стало своєрідним знаком і символом. Для дитячих творів це
імя так підходило, що Глібов не задумуючись, й підписав першого свого вірша до
«Дзвінка» - дідусь Кенир.
Ведуча 1:
Глібов говорив:
А
нуте, діти, ось сідайте !
Я
загадку за хвіст піймав ...
(Читання загадок).
Ведуча 1
: А це що за цікаві вірші? І загадка, й сама відповідь скаже, лиш будь уважним
та прочитай початкові літери згори вниз.
Це
– акровірші.
(Читання акровіршів).
Ведуча 2:
Такі вірші, як «Веснянка», «Квіткове весілля» залюбки діти і тепер вивчають
напам’ять. Вони вчать любові до рідної мови, її краси і милозвучності.
(Читання віршів).
У сторінка «Здається, байка просто
бреше,
А справді ясну правду чеше.
Нікого в світі не мине,
Читайте, згадуйте мене ...»
Ведуча 2:
Найбільшу славу йому принесли, звичайно, байки, в яких він дотепно висміював
людські і суспільні вади.
(Інсценізації та презентація байок)
Ведуча 1:
Байка «Цуцик» відноситься до другого періоду творчості Глібова. Байкар висміює
паразитизм, лакейство, лицемірство, прислужництво, егоїзм.
(Інсценізація
байки «Цуцик»)
УІ сторінка «Крилаті вислови»
Ведуча 1:
Гумор, сатиричні та іронічні сценки у байках живі, виразні, вихоплені з гущі
народного життя. Нерідко мораль байки формується в чіткому афоризмові, що
згодом сприймається як прислів’я.
Ведуча 2:
Давайте і ми заглянемо у цю чудову скарбницю та ознайомимося з крилатими
висловами.
*
Як не піймав, то й не кажи, що злодій.
* Що, братику, посіяв, те й пожнеш.
*
Два хитрих мудрого не переважать.
* Ніколи не хвались, поки гаразд не
зробиш діла.
*
Чужому лихові не смійся.
* Синиця славу розпустила.
*
Чого не тямиш – не берись.
* На, небоже, те, що мені не гоже.
*
Рука, як кажуть, руку миє.
* Не плюй у колодязь: пригодиться
води напиться.
*
Вище злізе, дужче пада.
Ведуча 1:
Кого із нас не змусять замислитися ці мудрі слова поета, що давно вже стали
крилатими і сприймаються як народна мудрість.
УІІ сторінка
«І от замовк твій глас,
Погас твій промінь ясний,
Що в темному світив околі ...
Але не вмре поет у пам’яті людській
!
І в кращий час нової долі!
Ведуча 2:
10 листопада 1893 року від астми та хвороби серця на 66-році життя Леонід
Глібов помер.
Ведуча 1 :
Але поет живе. Від покоління до покоління, немов скарби, переходять його чудові
твори. Увібравши в себе народну мудрість, чесноти й мораль, твори Глібова
постають своєрідною Книгою буття, де поєднуються сучасне, минуле й майбутнє і
міститься чітка відповідь на одне одвічне, ключове для людської сутності
питання: як гоже і негоже чинити.
(Виходить учень і читає вірш
Л.Глібова ,,Не плач, поет”).
Ведуча 1:
Сьогодні ми перегорнули деякі сторінки «книги життя» видатного українського
байкаря – Леоніда Глібова.
Ведуча 2:
Отож, любі друзі, читайте, насолоджуйтесь і переймайте закладену в його творах
глибинну мудрість.
(Звучить українська пісня).
Немає коментарів:
Дописати коментар